ла́нець (зневажливо — ланцю́га) — народна назва одягненої в лахміття людини (згадаймо козаків-ланців в «Енеїді» І. Котляревського) або бідняка; уживається також як лайливе слово у значенні «голодранець», «халамидник», «шарпак». Ой мати моя старая, за що ти мене скарала, за ланця мене оддала (А. Метлинський); [Стеха:] Ах ти ж анцихрист, проява, ланець, пройдисвіт, чортове ледащо (В. Самійленко).
лане́ць = ланц — народні назви ланцюга (ла́нка — складова частина, кільце ланця, ланцюга). За правду, за волю ми станемо враз, Ланці, ні багнети не пострах для нас! (пісня).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 328.