ла́дан (зменшене — ла́данець) — ароматична смола, яку добувають із тропічного дерева босвелії; ви­користовують звичайно для курін­ня (кадіння) під час виконання ре­лігійних обрядів. Чорт ладану бої­ться (М. Номис — від повір’я, що ладан викурює всю нечисть, очи­щає від скверни); Купила свічечку, ладанцю, прийшла додому та й по­кадила у хаті (І. Манжура); фра­зеологізм: на ла́дан ди́хати, па́хну­ти ла́даном— бути близьким до смерті (оскільки піп, служачи від­праву над покійником, обкурює його ладаном). Від нього ладаном пахне (прислів’я).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 327.