ківш (зменшене — кі́вшик) = ко­ря́к — посудина з ручкою для чер­пання й насипання борошна, зер­на тощо, а також для черпання і пиття рідин. Сивушки зараз ковт­нули по ківшику і не здригнули (І. Котляревський); Закусили запорожці та й тнуть коряками (Т. Шевченко); фразеологізм: ви­́пити ківш ли́ха — натерпітися, пе­режити багато; зна́ти, почі́м ківш ли́ха — знати горе, страждання, клопіт, неприємності. Бийте його добре киями, щоб знав, почому ківш лиха (М.Номис).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 286.