кі́бець (зменшене — кі́бчик, кіб­ченя́ — пташа кібця) = ко́бець —

1) хижий корисний птах родини соколових, перев. із сірим або ру­дим оперенням; у народній пісен­ній творчості символізує зальотни­ка, залицяльника: «Ой не ходи ко­ло води, жовтоногий кобче, Єсть у мене кращий тебе, доріженьку топче; Ой не ходи коло води жов­тими ногами, Єсть у мене кращий тебе з чорними бровами». Ой на­мостив кібець гніздо на високій то­полі (пісня); Летять спастись в лі­сах обширних од злого кібчика когтей (І. Котляревський); Кібчик — птичка невеличка, та пазурі гострі (прислів’я);

2) у дитячій грі «Пере­пелиця» — назва гравця.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 286.