ку́чма —

1) висока бараняча шапка. Татарська кучма насуну­лась йому на очі (О. Стороженко);

2) висока копиця волосся на голові, також скуйовджене волосся; від то­го, що таке волосся людина мала звичайно через клопоти, зайнятість по господарству, пішов вираз кучму дати, тобто завдати клопотів, а піз­ніше просто побити. Хто в Бога ві­рує, рятуйте? А хто ж таку нам кучму дав? (І. Котляревський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 325.