ку́чері —

1) кучеряве або завите волосся; природні кучері — тради­ційна ознака (особливо у хлопців) краси, вроди; також ознака щас­ливої людини, тому кучерявому до­ручали вимітати під печі для ве­сільного короваю і саджати його в піч. І кучері аж по плечі, і висипався чорний вус (Т. Шевченко);

2) рід національного орнаменту із завит­ками, що використовується в на­родних вишивках, нашивках на одягу, в різьбі тощо;

3) хвостове оперення у селезня; традиційно служить як прикраса у хлопців-покутян на капелюхах.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 325.