курі́нь —
1) легка будівля, сторожка (на городах, баштанах і т. ін.). Під лісом край дороги либонь курінь мріє (Т. Шевченко); Усі діди на баштанах по куренях сплять (Є. Гребінка);
2) окрема частина запорозького війська; також помешкання козаків, що становили таку частину війська. Будем жити, вино пити, Яничара бити, А курені килимами, Аксамитом крити! (Т. Шевченко);
3) в Українській Народній Республіці — військова частина козацтва.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 323.