ку́піль — посудина з водою, в яку опускають дитину при церковно­му обряді хрещення; також тепла вода для купання малої дитини; воду, в якій купали дитину, не виносили вночі з хати, — «щоб спан­ня не винести»; казали ще, що во­ду з купелі новонародженого треба виливати в саду, де живе дерево, або в квітник, — «щоб дитина рос­ла і цвіла». Лучне було мене, мати, в купелі залляти, ніж мя таку нещасливу на сей світ пускати (піс­ня).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 322-323.