ку́пина́ —
1) горбик на луці чи болоті, порослий травою або мохом; об’єкт народних порівнянь: «Пнеться, як жаба на купину»;
2) тільки купина́ — багаторічна рослина родини лілійних із схиленими квітками та довгим кореневищем; об’єкт порівняння: «У тебе борода, як у лузі купина». Ой твоя мила у лузі над водою умивається зіллячком-купиною (П. Чубинський);
3) тільки купина́ — стара назва невисокого куща з урослими в землю стеблами; у сполученні: неопали́ма купина́ (див.).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 322.