кумі́вство — один із видів духов­ної спорідненості; традиційний народний звичай обрання для но­вонародженої дитини «других батьків» — її опікунів та покровителів, а також стосунки між кума­ми («Кого люди за люди мають, з тим кумаються», «Кумай не кумай, а своє думай»). Умерла дитина, то й кумівство пропало (М. Номис).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 320.