культ —

1) релігійне служіння божеству; релігійна обрядовість; у сполученні: служи́тель ку́льту див. служи́тель це́ркви;

2) ку́льт пре́д­ків — побожне пошанування духів покійних близьких родичів, що постало з віри, за якою людина живе й по смерті; згодом померлі ставали могутніми охоронцями своєї родини, свого дому, тобто домовими божествами; померлих у давні часи навіть ховали в себе в хаті, під порогом чи під покутем; відтоді ці місця традиційно вва­жаються почесними; пізніше по­хоронний обряд здійснювали на обійсті (у деяких місцях України це робили донедавна); вірили, що померлий не припиняв свого жит­тя, а лише переходив до іншого світу (на «той світ»), до іншого до­му (тому й домови́на).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 319.