ку́лик див. куль.

кули́к (зменшене — куличо́к) — невеликий болотяний птах із дов­гими ногами; вісник весни; асоці­ація птаха з болотом стала осно­вою народних висловів: «Великого болота кулик», «Де кулик вилу­питься, в тому болоті й живе», «Знає кулик своє болото», «Насмі­хався кулик з болота та й сам туди заліз»; за поведінкою птаха угаду­вали погоду, — «кулик залишає болото, літає по полю — на ясну погоду», «прилетів кулик із-за мо­ря — весну приніс». Усякий кулик до свого озера привик (прислів’я).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 319.