кула́к (зменшене — кулачо́к; збільшені — кулачи́ще, кулацю́га) — кисть руки із зігнутими й притис­нутими до долоні пальцями; сим­вол сили й насильства («На кулак треба кулака», «Що кулак, то ще не право», «Святим кулаком та по окаянній пиці»); символізує також скупість (у народі вважають, коли дитина спить із стисненими ку­лачками, то буде скупа). Году­ють кулаками попід боками (при­слів’я — б’ють); Ти його борони від собак, а він тобі покаже кулак (приказка); Хоч у мене мужичок з кулачок, а я таки мужикова жінка (пісня); Гей, як Біда теє вчула, Ку­лачищем замахнула (І. Франко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 318.