[Кузьми́-]Дем’я́на день — за цер­ковним календарем, день безсріб­ників і чудотворців Косми та Даміана 1/14 листопада; закінчують­ся польові роботи, починаються морози, наближається зима; у на­роді Кузьму-Дем’яна називають ку́рячим бо́гом, а їхній день — діво́­чим, або ку́рячим, свя́том; у цей день відбувалися молодіжні гулян­ня, зокрема й перші дівочі курячі складчини, — «чия курка смачні­ша»; вірили, що святі опікуються домашньою птицею, тому кури були символом щастя й плодючості та обов’язковим складником усіх весільних церемоній; на птиці во­рожили на суджених; святі були покровителями ковальства (мог­ли викувати не лише залізо, а й пам’ять) і охоронниками від змій; Кузьма і Дем’ян нібито самі були колись ковалями і, побачивши змію, вбили її, а потім спалену розвіяли за вітром; від попелу й розвелися змії. Скує Кузьма-Дем’ян — до весни не розкувати (при­казка); Якщо вітер на Кузьми-Дем’яна, то буде дорога санна (прикме­та); Кузьма-Дем’ян — перший ко­валь (М. Номис).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 317-318.