куде́ля (зменшене — куде́лечка) = ку́жіль — прядиво або вовна, на­мотані на кужівку (кілок на пряд­ці); служила основою для сукання ниток для домашнього ткання; цим часто займалися дівчата на ве­чорницях, готуючи посаг. Ви, мо­лодички, не їли, не спали, — куделечки пряли (Я. Щоголев); Як погнала бабусенька куріпочку пасти, Сама сіла під тиночком куделицю прясти (пісня); Скину кужіль на полицю, сама піду на вулицю (пісня); Ой піду я за ворота білу кужіль прясти (П. Чубинський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 317.