кріт — невеликий комахоїдний ссавець, що живе під землею; цін­ний своїм хутром; у деяких місце­востях звали зі́нським щеня́м (див.); уособлення темних сил; символі­зує сліпоту не лише фізичну («слі­пий, як кріт»), а й духовну; за по­вір’ям, кроти можуть мати зцілю­вальну силу, а також її має земля, яку вони риють (здатна втишува­ти, гамувати біль); разом з тим як­що кріт нагортає землю до хати — хтось помре; коли в садку чи горо­ді — город спустіє; символізує під­ступного інтригана («Риє під мене, як той кріт»).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 316.