кріпа́цтво = кріпа́ччина — система суспільних відносин у добу феодалізму (скасовано в Російській імперії 1861 p.), за якою поміщик мав право на особу, працю й майно підлеглих йому селян-кріпаків; кріпосне право; також відповідне суспільне становище таких селян; в Україні закріпачення селян було юридично узаконено царицею Катериною II 1783 р.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 316.