Красна гірка — давнє народне свято (22 квітня/5 травня), що символізує зустріч весни з її крас­ним, тобто красивим, сонцем, ве­селої, напоєної пахучим повітрям, водами; розливи весняної води за­лишали вільними лише високі (го­ристі) місця; там і відбувалися свя­та весни (звідки, можливо, й на­зва); пізніше в таких саме місцях будувалися церкви; разом з тим гори завжди мали в собі щось та­ємниче, на них полюбляла розта­шовуватися й нечиста сила; але якщо на Ли́сій горі́ (див.) збиралися представники жіночої статі, то на Красній гірці — чоловічої: упирі, чорти, чаклуни; Красною гіркою називали також період, зручний для весіль — від Хоминого тиж­ня (першого тижня після Паски) до дня Святого Юрія (23 квіт­ня/6 травня), коли хліборобські роботи ще широко не розгортали­ся; у цей період молодь водила різ­ні ігри — горюдуба, горюпень, які теж відбувалися на високих міс­цях; також уособлення кра́сної вес­ни́ в образах великої богині Ла́ди (див.) та її чарівної доньки Лелі; див. ще Ля́ля 3.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 313.