коцюба́ (зменшене — коцю́бка) — знаряддя у вигляді насадженого на держак залізного прута з розплес­каним загнутим кінцем для пере­мішування палива в печі й вигрі­бання з неї жару, попелу; кочерга; до коцюби ставилися з пошаною, її не можна кидати, а слід ставити; разом з тим атрибут нечистої сили, на ній верхи відьма відправляється на Лису гору; верхи на ній їздили хлопці, коли фали з коржем на святі Калити; виступала також предметом покарання, тому жар­тують: «Побий тебе коцюба і чес­ний макогін!». Мовчи, бабо, чорт з тобою! Ось я тебе коцюбою (П. Чу­бинський); В коцюби два кінці: один по мені, другий по вас (І. Нечуй-Левицький); фразеологізм: но́са й коцюбо́ю (кочерго́ю) не діста́не — хтось надмірно чваниться, пишає­ться.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 312.