ко́рінь (збірне — корі́ння) — час­тина рослини, що міститься в зем­лі й за допомогою якої рослина всмоктує з ґрунту воду з поживни­ми речовинами; символ сталості, солідності («Міцний, як корін­ня»), роду («Яке коріння, таке й насіння»). Камінь росте без кореня (М. Номис).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 306.