коро́ва (зменшено-пестливі — корі́вка, корі́вонька, корі́вочка) — велика парнокопитна свійська молочна тварина; джерело добробуту й багатства; потребує особливого захисту від нечистої сили; символ жінки, в українських весільних піснях — наречена у весільному вбранні, в іронічних приповідках — голова родини, напр.: «Горе тобі, воле, коли тебе корова коле», «Біда тому дворові, де наказує корова волові»; годувальниця в селянській сім’ї («Корова в дворі — харч на столі», «Пропала корова — пропало й здоров’я»); її як запоруку достатку, як члена родини оберігали від злого ока, від відьом, взагалі від усякої нечистої сили, примовляючи: «Щоб дійниця не текла, а хазяйка весела була, щоб хазяйка засипала, до корови рано вставала, щоб корова стояла та багато молока давала!»; традиційний образ для порівняння: «здорова (тобто огрядна), як корова», «реве, як корова», «очі, як у корови»; разом з тим корова — символ материнської любові: «Кожна корова своє теля лиже»; символізує також здоров’я; молодій бажали: «Будь здорова, як корова, а плодюча, як земля»; за повір’ями, коли чорна корова першою йде з пасовиська в череді — завтрашній день буде похмурий, коли біла — сонячний; червона або чорна корова сниться перед смертю; вода — основний магічний засіб для збільшення молока у корови: поливали перед першим вигоном на пастьбу, кропили в інші свята. Котра корова багато реве, то та молока мало дає (прислів’я); фразеологізми: ли́чить, як коро́ві сідло́ — зовсім не пасує; як коро́ва язико́м злиза́ла— хтось швидко зник, щось раптово зникло.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 306.