коре́ць = кіре́ць = коря́к = коро́к —
1) металевий або дерев’яний кухоль чи ківш з держаком. Бачим кадівби з кірцями (Я. Щоголев); Що це ти, бабо, ополоником їси? — Десь діти корець занесли (М. Номис — жарт);
2) стара міра сипких тіл, що дорівнює 100 кг; центнер; при погрозах, покаранні приказують: «Буде знати, по чому корок дьогтю (коряк вітру)!».
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 305.