коно́вка = коні́вка (зменшені — коно́(і)вочка, коно́(і)вонька) —

1) стара назва відра. Посилаю з ко­новками по воду (Я. Головацький);

2) = кі́нва — висока, здебільшого звужена вгору кварта. Мужики — то конівками, А баби — то все чарками (І. Манжура); Ой вип’ю, вип’ю коновоньку меду (П. Чубин­ський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 304.