колі́но (зменшене — колі́нце, ко­лі́нко) —

1) суглоб, що з’єднує стегнову і гомілкову кістки; місце згину ноги; на колінах волосся не росте, звідси «лисий (голова), як коліно»; ставання на коліна (нав­колішки) — акт покори, вшану­вання, набожності; у колядці спів­ають: «На колінця впадають, Вла­диці Богу честь дають»;

2) рід, по­коління, пop. у Біблії: «Через тебе й твого потомка благословляти­муться всі коліна на землі»; коли когось виводять з «великого колі­на», то йдеться про людину знат­ного роду, походження.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 300.