колоді́й = колода́ч —

1) великий ніж із дерев’яною колодкою, що його носили в піхвах при поясі;

2) ремісник, що виробляв коле­са; колісник;

3) (з великої літери) тільки Колоді́й див. Ма́сниця.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 301.