коли́ска (зменшене — коли́соч­ка) — невеличке ліжечко для спан­ня і колисання дитини; здавна ко­лиска в Україні була підвісна, тому дитину заколисували гойдаючи; не можна колисати порожню колис­ку, — «бо в ній таким чином дідько колишеться»; клали в колиску за­лізо або хрестили ножем (залізом) з охоронною метою. І найбільші люди мали малу колиску (приказ­ка); Яке в колиску — таке й в мо­гилку (приказка); Іще мене у колис­ці мама колисала, А я уже пома­леньку на хлопців моргала (ко­ломийка); Мальована колисочка, засни мала дитиночка (колискова).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 300.