ко́зуб (зменшене — козубе́ць) = ко́зубень = козубня́ (зменшене — козубе́нька) — ручний кошик із лу­бу або лози. Як не гриб, то не лізь у козуб (М. Номис); Гиря-мокотиря, собаки дражнила; собаки за нею, вона з козубнею (М. Номис); Із лик плетені козубеньки, 3 якими ходять по опеньки (І. Котляревський); фра­зеологізм: ко́зубом ста́ти — про мокрий грубий одяг — замерзну­ти, задубіти, зробитися твердим, як кора.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 298-299.