ко́зир — виграшна карта; звідси козирем дивитися — мати задиркуватий вигляд, певний своєї перемоги, а також козир-дівка (= молоди́ця) — про сміливу, спритну, гостру на язик дівчину (молодицю). До всякої масті козир (М. Номис); Та як його й не задивитися на таку козир-дівку? (Панас Мирний); «Козир-дівка» (повість Г. Квітки-Основ’яненка).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 298.