кові́нька —

1) палиця із загнутим кінцем. Нашому Нечипору на руку ковінька (М. Номис — тільки того й треба);

2) народна дитяча гра, що нагадує сучасний хокей, коли палицею із загнутим кінцем ганя­ють обрубок дерева або камінець; якщо гравцеві випадає бити, то ка­жуть: «На руку ковінька!»; вираз згодом став фразеологізмом на означення «саме цього й треба» (Словник Грінченка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 295-296.