книш (мн. книші́) —
1) вид білого хліба з загорнутими всередину краями та змазаного салом або олією; у гуцулів усередину кладеться суміш з вареної картоплі, овечого сиру, змішаного з петрушкою, часником та ін., а зверху — масло або солонину; не лише ознака ситості, а й традиційний об’єкт кепкування, іронії, тому кажуть: «Книш — не пиріг», «Не того тіста книш», «От тобі, Ґандзю, книш!», «Кому книш, а кому шиш!», «Ми вас, книші, поважаємо, як є у віщо, то вмочаємо, а ні у віщо — вибачаємо й без цього поїдаємо»; обрядовий книш (особливу паляницю із загнутими догори і придавленими до середини краями) робили у старі часи перев. на поминки, на Багату та Голодну кутю. Поки бабуся спече книші, у дідуся не буде душі (М. Номис); Де ти бродишмоя доле? Не докличусь я тебе… Чи в будинках із панами їси ласощі й книші? (пісня);
2) тільки книші́ — рід народної вишивки на сорочці.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 293.