кле́пка (зменшені — кле́понька, кле́почка) — кожна з опуклих дощечок, з яких складається бочка, діжка тощо; у народі — символ необхідного розумового складника, на основі чого розвинулися фразеологізми: кле́пки розсо́хлися у кого, кле́пку загуби́в хто, нема́є (не вистача́є, не стає́, браку́є) одніє́ї (тре́тьої, п’я́тої, сьо́мої, дев’я́тої, деся́тої) кле́пки [в голові́] у кого (кому) — хтось дурнуватий, несповна розуму; кле́пку вста́вити кому — навчити, на розум наставити когось. Ой у полі озерце, там плавало відерце. Сосновії клепки, а дубове денце (П. Чубинський); Сидить собі у бур’яні Та клепку теше (Т. Шевченко); Клепки йому в голові не сходяться (приказка).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 290.