ки́чка — мичка льону, вплетена в косу молодої; також валок з клоччя, вовни, іноді обшитий полотном, який носили заміжні жінки під очіпком або чіпцем; хомутик, подушечка під хомут; у Т. Шевченка: «Лимар кичку зашиває».
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 286.