кисі́ль — драглиста страва з ягід­ного або фруктового сиропу, мо­лока тощо з домішками крохмалю; у гуцулів варили страву (різновид киселю) зі слив, кукурудзяних крупи або борошна, а також з гре­чаного або житнього борошна і називали її кисе́лицею; кисіль як нехитра проста страва виступає об’єктом жартів («Добрі зуби, що й кисіль їдять», «Правда Сидорова! Киселем млинці помазані, на пар­кані сушаться»); про далеку рідню свідчить каламбурний вираз сьо́ма (деся́та) вода́ на киселі́; фразеоло­гізми: да́ти киселю́ — ударити кого-небудь коліном ззаду, побити; натягти́ на кисі́ль шку́рку — силку­ватися довести щось непереконли­вими аргументами.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 285.