кво́чка (зменшено-пестливе — кво́чечка) —

1) курка, що висиджує або водить курчат; символ клопіт­ливої, дбайливої матері; за повір’ям, гості в хаті мають сідати, щоб квочка сиділа на яйцях, а не тікала з гнізда; не годиться в хаті свиста­ти чи грати, коли квочка сидить на яйцях; гніздо з-під квочки не мож­на викидати, а пустити на воду, щоб шуліки не нападали на кур­чат, а ворони не дзьобали гнізда; всі ці прикмети спрямовані на оберігання господинями свого не­хитрого господарства. На дворі зо­зуляста квочка… водила шестеро курчат (М. Коцюбинський); Куря квочці не розкаже (приказка);

2) (з великої літери) народна назва су­зір’я з кількох розташованих кур­кою невеликих зірок; сузір’я Пле­яди; в народі його ще називають Віз, Чепіги, Косарі; у народній сві­домості асоціюється із так званим «зоряним весіллям», яке лише «за­кохані можуть побачити».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 280-281.