квас — кислуватий напій, який готують із житнього хліба або жит­нього борошна з солодом, також із меду, фруктів або з овочів; хлібний квас звуть ще сирівце́м; він відомий з княжої доби; доступний був найбіднішим верствам, тому казали: «Квас як у нас, так у вас» (тобто однакові злидні), «І від квасу дасть Бог красу» (і в бідній родині може вирости гарна дівчина); символізує незгоду, незадоволення: «Хтось наївся квасу, а мені оскома напа­ла». На те квас, щоб пити (М. Номис); Знайте нас: ми кислиці, із нас квас (М. Номис).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 279.