карб — виїмка, рівчак, вирізь­блені або витиснуті спеціальним знаряддям на поверхні чого-не­будь; зарубка, рубець; у давні часи такими зарубками рахували, звід­ки й вираз на карб узяти, тобто по­ставити в рахунок; рахування кар­бами називалося карбежем, пop. у І. Котляревського: «На щотах, ба­чиш, не учились. Над карбежем теж не трудились», карби робили для пам’яті, пop. у Ганни Барвінок у знач, «спогад»: «У короткий вік багато карбів лягло на моєму серці».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 274.