ка́пище = тре́бище = жертівни́к = жерто́вник — поганський (язични­цький) храм (хором, тобто «вели­кий дім») у східних і прибалтій­ських слов’ян дохристиянського часу; взагалі місце принесення жертв (треб) поганським богам; також сам ідол, якому поклоняли­ся предки і якому приносили жертви; у Києві перед княжим те­ремом Ігоря та Ольги знаходилося требище, яке з наказу князя Воло­димира було знищене (988 p.). РозceдилиЙого [Бога] своїми капища­ми (П. Куліш).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 273.