ка́ня = каню́к = каню́ха (звідси дієслово каню́чити) — хижий птах родини яструбових, схожий на шуліку; знищує гризунів; п’є лише дощову, а не звичайну воду; у на­роді вважають проклятою від Бога птицею, бо вона не послухалася його, коли Бог наказав птицям по­викопувати річища, коли не було ще рік, а лише баюри та калюжі; відтоді каня п’є лише з калюж; ко­ли ж немає довго дощу, то літає високо й просить його у Бога, тому й кажуть: «Виглядає, як каня до­щу»; «канючення», яким каня ні­бито просить у Бога дощу, симво­лізує прошацтво як таке («Ото ка­нючить!»). Ой летіла сива каня по полю (П. Чубинський); Пищить, як каня (М. Номис).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 272.