каза́н (зменшені — казано́к, ка­зано́чок, каза́нчик) — металева, перев. округлої форми посудина (звичайно з відкритою верхньою частиною) для варіння їжі, кип’я­тіння води тощо; котел, чавун; за віруваннями, атрибут пекла. Смола там в пеклі клекотіла і грілася все в казанах (І. Котляревський); Як у казані кипить (приказка); Вітер віє, повіває, казаночок закипає (Я.Щоголєв).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 267.