кади́ло = кади́льниця (зменше­не — кади́льничка) — металевий посуд на трьох довгих ланцюжках із прорізаною накривкою для ку­ріння ладаном або миром під час відправи православного й като­лицького релігійних культів; кадіння, за повір’ями, має велику очищальну силу; звідусіль воно виганяє нечисту силу (звідси — «боїться, як чорт ладану»); на Святвечір господар обкурює кади­лом обійстя, худобу; у церковному ритуалі обкурюються всі речі, дім, колодязь, поля, будівлі, стадо і т. ін. Будем, брате, 3 багряниць онучі драти, Люльки з кадил закуряти (Т. Шевченко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 266.