кагла́ — отвір димовідвідної труби, що затикається для утримання тепла (заткало, яким затикають пічну трубу, називається кагля́нкою) за повір’ям, звичайне місце перебування чортів, а також шлях для можливої їхньої появи в помешканні; тому кажуть: «Кайся, та в каглу не пхайся»; гуцули перед замовлянням проти хвороби підходили під каглу і вклонялися їй тричі. Послала жінка чоловіка каглу затикати, та й каглянка вбила (М. Номис).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 266.