кагане́ць (зменшене — кага́нчик) —
1) невеликий світильник, що складається з ґнота та посуду, у яку наливають олію, лій чи гас; за повір’ям, загаслий каганець несе смерть. Живе, як каганець без лою (приказка); у сполученні: каганці́ в оча́х — іскри від отриманого удару;
2) стара жартівлива назва великої чарки. Будем пити з каганця та й чарочки до денця (М. Номис).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 266.