каблу́чка — перстень (перев. як прикраса); також шлюбна обру́чка (див.); використовувалася при во­рожінні; служила як магічна річ; перед сном каблучку надягали на мізинець, щоб уві сні побачити су­дженого. Не гарбузом тут пахне, коли сама дала війтенкові каблучку (П.Куліш).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 265.