каба́н (зменшені — кабане́ць, ка­ба́нчик) — самець свині; більш уживана назва щодо кастрованої свійської тварини, яку годують на заріз; щодо дикої тварини вживає­ться назва вепр (див.), хоч, як за­свідчує Словник Грінченка, посту­пове розмежування двох назв тва­рини стерлося; кабанячі ікла здав­на були ритуальним предметом, зокрема служили талісманом; сим­волізує огрядну людину («Роз’ївся, як кабан»). Не бурли, як кабан у ко­риті (П. Куліш).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 265.