Йорда́н[ь] = Йорда́нка = Орда́н[ь] —
1) свято Хрещення й місце на річці (від назви святої річки Йордану, у якій хрестили Ісуса Христа), де святять воду в день Водохрестя (див.); також це саме може відбуватися на будь-якому водоймищі. Вийшли пани й дяки на Йордань води святити (П. Чубинський); Прийшли до Йордану, Щоб молитвою зцілити Всенародну рану (Л. Полтава); Хлеснула біля Йорданки (М. Номис — когось спіткала невдача); прикметник — йорда́нський; у сполученні: йорда́нська вода́ — вода, освячена на Водохрестя; свята й цілюща; нею окроплюють хати, худобу, обійстя, город, пасіку тощо; вода нібито має здатність зводити разом людей, тому на Йордані дівки й парубки вмивають нею одне одного; йорданськими водами одмиваються також людські гріхи; використовується при замовляннях. Дістав йорданської води й звелів Насті, щоб нею натирала Марусі бік, де болить (Г. Квітка-Основ’яненко);
2) тільки Йорда́н — в українському світосприйманні — ідеальна річка, в якій не лише Христос хрестився, а й Пречиста «ризи прала, свого Сина вповивала, на ялині колисала» («На Йордані тиха вода стояла, там Пречиста свого сина купала»); у величальних піснях Йордан іноді заступає також ідеальну для українства річку Дунай: «Ой на річці, на Йордані, Там Мариня біль білила»; назва також трапляється в замовляннях.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 264.