Про УКРЛІТ.ORG

зіниця

зіни́ця — отвір у райдужній обо­лонці ока, крізь який у нього про­никає світлове проміння; залежно від кількості світла він то звужує­ться, то розширюється; символ най­дорожчого (бо для людини — це можливість бачити), тому й кажуть про щось дуже дороге для кожно­го: «Бережи, як зіницю ока».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 246.

вгору