зубо́жіти — стати вбогим, збідніти (від «позбавитися заступництва богів»). [Вустя:] Як зубожіли ми, — всі від нас відцуралися, а тепер і на вулиці обминають (М. Старицький).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 255.