зо́рі = зірки́ = зірни́ці = зві́зди —
1) (пестливі— зі́роньки, зі́рочки) самосвітні небесні тіла, що є скупченням розжарених газів; у народній загадці про зірки й місяць: «Повна піч паляниць, а посередині книш»; про небо й зорі: «На татарському полі попутані коні, вузлики знать, та не можна розв’язать»; у народі здавна святі й праведні, бо супроводжують людину від народження до смерті (звідси й вираз — «родитися під щасливою зорею»; за прикметою, «коли сняться звізди — буде весілля»); це вікна, в які боги виглядають на світ; це віконця до неба, куди відлітають душі померлих; П. Куліш у «Чорній раді» подає: «Зорі — то людськії душі. Як засне грішне тіло, добрі душі, покинувши землю, зносяться до Господа Бога, купаються, обливаються у небесному світі, підслухують, що говорять на небі анголи… Як же часом покотиться по небу й погасне ясна зоря, козак перехреститься і помолиться за усопшу душу»; у нього ж: «На небесах сіяють вічно Божі мислі — зорі»; у Панаса Мирного в романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»: «Зорі — то янголи дивляться. У кожного є свій янгол: то він і пильнує за душею, стереже її, щоб, бува, що лихе не спіткало. Отож, як зірочка покотиться, то душа переставиться»; у фольклорі зорі — це сонцеві та місяцеві діти, пізніше — Божі очі; кожна людина має на небі свою зірку, і коли вона народжується, Бог запалює зірку, а коли вмирає, з неба котиться й зірка;у народних піснях зірка, що падає, символізує також журбу, горе, біду, смерть: «Котилася ясна зоря з неба Та й упала додолу. Журилася молода дівчина Та своєю бідою»; разом з тим зірка — символ яскравого світла, краси взагалі («Коби я така красна, як зоречка ясна», «Нема найкращого на вроду, як ясна зоря в погоду»), гарної дівчини («В мене сестриця — ясна зірниця», «Ясні зірочки — то світилочки»); у колядках зірки — діти («Що на небі місяць — да то наш господар, а на небі зірка — то його жінка, а навколо зірочки — то його діточки»); зірка відіграє велику роль у величальній символіці — у застосуванні до святих, у відзнаках у вигляді зірок, у національній символіці; із зірками пов’язані вірування у відьом (див.); із зірками пов’язано багато погодних прикмет: багато зірок — на погоду, нема зірок — на дощ; багряні зорі — на вітер; зірки стрибають — на мороз; яскраві зірки — на мороз, білі — на відлигу; яскраві зірки під Різдво, Новий рік, Водохреща обіцяють добрий урожай та приплід на худобу: «Роди, Боже, так рясно, як на небі звізди, а так красно, як од них ясно». З неба зорі хвата, а під носом не бачить (М. Номис); Пора до двора: сходить місяць і зоря (М. Номис); Яркі звізди породять білі ярки (повір’я);
2) тільки зоря́ = зірни́ця — яскраве освітлення горизонту перед сходом і після заходу сонця; пов’язана з народними прикметами, — «зоря на сході й заході сонця золотава або світло-рожева — на ясну погоду, червоніє зоря — на вітер, блідне — на дощ»; у сполученні: на зорі́— на світанку, рано-вранці; звичайно рано на зорі робилися замовляння та зашіптування (умившись ранньою росою), бо рання пора — добра година; родитися на зорі — це щастя, бо зоря приносить добру долю: «Івана мати родила, місяцем обгородила, зорею підперезала та й до шлюбу випроводжала»; така сама форма і в зашіптуваннях: «Я — зорею одягнена, місяцем підперезана…»;
3) див. =(вечі́рня (ранко́ва, ра́нішня, світова́) зоря́)=, зі́ронька;
4) тільки зірни́ця — народна назва вечірньої зорі, тобто Венери. Ой ішов я до дівчини, Як зійшла зірниця (пісня).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 254-255.