[Золота́] Орда́ —

1) монголо-татарська феодальна держава, засно­вана на початку 40-х років XIII ст. ханом Батиєм; столиці — Сарай-Бату (поблизу сучасної Астрахані), пізніше — Сарай-Берке (поблизу сучасного Волгограда); Київська Русь зазнала від Золотої Орди три­валого іга (крім Галицько-Волинського князівства, яке перепинило Золотій Орді шлях у Західну Європу); перестала існувати як держава на початку XVI ст.; спадкоємцем Орди на території сучасної Укра­їни залишилося Кримське хан­ство;

2) (з малої літери) орда́ — об’єднання кочових племен під владою хана у тюркських і мон­гольських народів, а також їхнє військо; у переносному розумін­ні — безладний, неорганізований натовп; уособлює також дику, під­ступну, невідворотну силу, звідки проклін: «Щоб тебе орда взяла!». Де стопа орди перейшла, там вже трава не росла (приказка); Зажу­рилась Україна, Що нігде прожити — Гей, витоптала орда кіньми Маленькії діти (пісня).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 252.