зови́ця — рідна сестра чоловіка; не завжди стосунки між дружиною та зовицею були приятельськими, хоч звичай вимагав, щоб вони зва­лися сестрами. Ой як мені сії суми пересумувати, Ой як мені та зови­цю сестрою назвати (А. Метлинський); Зовиця — як синиця: усе хвостом вертить (приказка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 250.